Моя історія:

Знайомтеся, я Едуард, можна просто Едік. Я московська сторожова. Від'їзжаючи за кордон, мене залишила моя сім'я в домі, який вони продали. Нові власники будинку не захотіли мене там бачити і було прийнято двома сторонами рішення приспати мене, бо я вже нікому не потрібен і всім тільки заважаю, мене ще й бояться нові власники. Мені 13 років, але я себе ще добре почуваю.Маю гарний , доброзичливий характер . В мене знівечена задня ніжка, за нею не доглядали і вона зрослася як змогла. В мене також відгризені мухами вушка, бо не оброблявся я нічим. Добре, що я хоч не захворів, бо вакцинації вже понад 2 роки в мене теж немає. Нещодавно моє життя повинно було скінчитися, бо вже домовилися з лікарем, але диво сталося в останню мить і про це взнала Оксана Жмур , швиденько зв'язалася зі своєю подругою, власницею притулка Сіріус, а та бігом до @lalatarapakina подзвонила і її "12 Вартових" забрали мене з дому, де я вже не потрібен(Дніпропетровська обл) і передали в @Харків- чудовій команді "Порятунок тварин Харків", яка швиденько, але обережно доставила мене до Притулка для бездомних тварин Сіріус. Я довго їхав, заночував у нових друзів і нарешті, дуже стомлений, прибув до мого нового дому- притулку Сіріус. Я дуже був здивований, що мене обнімали і цілували незнайомі мені люди- працівники притулку, адже я своїм людям був не милий. Хоч я прибув пізно ввечері, але мене зустрічало керівництво притулку. В Сіріусі я почуваюся добре, там навіть гарні дівчата є, я дуже зрадів рудій красуні, що вільно живе поряд з моїм вольєром, дізнався, що її звати Рижуля. Друзі, мене не ображають, гладять мене, гуляють зі мною, смачно годують, але я все ж таки дуже сподіваюся, що здійсниться моя мрія, хоч наприкінці мого життя, і я зустріну свою сім'ю, яка мене ніколи не зрадить і я нарешті буду щасливий. Якщо я вам сподобався, телефонуйте!